Бачити серцем
Той, хто читав (а віриться, що таких більшість)
філософську казку «Маленький принц» відомого французького письменника Антуана
де Сент-Екзюпері, легко пригадає слова мудрого лиса: «Лише серце добре бачить.
Найголовнішого очима не побачиш». Але чи уміємо бачити оте найголовніше? Будьмо
відвертими: не завжди.
Прагнучи виділитися, часто намагаємося бути
схожими на відомих людей, наслідувати модне і розрекламоване. Так, у тих, хто
досяг успіху, можна навчитися багатьом корисним речам, однак, на жаль,
споконвічні критерії оцінки успішності і довершеності нині часто підміняються
стереотипами, а на перше місце виходять не чесноти, а уміння себе правильно
«подати».
Тому серед відомих і успішних людей дедалі більшає
осіб, які зуміли штучно створити ажіотаж навколо власної персони, а насправді
нічого значимого собою не являють. Корисного навчитися у них не можемо, але
вперто намагаємось, бо серця наші сліпі.
Прикро, але ми забули настанови древніх мудреців,
більшість з яких зауважували, що серце не лише важливий орган людини, а ще й
«посередник», який поєднує нас зі світом, людьми і Богом.
Свого часу відомий китайський філософ Конфуцій
навчав, що людина лише в самій собі, у глибині сердечного досвіду знаходить
найміцніший, справжній, найвеличніший стан свого буття. Найвищим досягненням у
житті, на його думку, є здатність «іти за покликом серця, не порушуючи правил».
А от стародавній філософ Ван Янмін вважав, що
«немає речей за межами серця», а головне у пізнанні істини – «це настанови
власного серця».
Якщо уважно прислухатися до слів мудреців, то стає
зрозумілим, що у нашому серці дрімають великі можливості, і найяскравіші
особливості та риси людини пов’язані саме зі здатністю бачити, чути, відчувати,
розуміти, пізнавати і творити серцем. Більше того, для серця не існує
умовностей, обмежень і догм, а його прояви – безмежні й багатогранні.
Тож учімося пробуджувати свої серця і помічати у
житті насамперед цінності, а не ціну і собівартість, особистість, а не дорогий
і модний одяг. Це не легко, але за бажання під силу кожному.
Віктор Миронець
Комментариев нет:
Отправить комментарий