Все в наших руках

Все в наших руках

У житті трапляється різне. Події наполегливо змінюють одна одну. Деякі приносять радість, а декотрі змушують сумувати. Час від часу наші долі переплітаються з долями інших людей. З одними – міцно, на все життя, з іншими – лише на певний час. Іноді ці сплетіння здаються нам важливими, а іноді ми їх навіть не помічаємо і, прикриваючись ширмою сірої буденності, мовчки прямуємо далі.

Скільки людей – стільки й думок, вчинків, доль. І хоч цю істину важко заперечити, ми часто не надаємо їй належного значення. Тож і чинимо так, щоб було краще нам, не задумуючись, що рано чи пізно доведеться відповідати за свої вчинки, – якщо не перед людьми, то перед Богом. Бо минає час – і якась подія, як правило, не вельми приємна, звалюється, як сніг на голову, і починаємо шукати пояснення: «Чому зі мною, а не з кимось іншим, і чому саме це?» А відповідь, насправді, на поверхні – у наших вчинках, звичках і ставленні до життя. Адже на кого, як не на самого себе, нарікати справедливо покараному злочинцю, затятому курцеві з хворим серцем, чи самотньому п’яниці?

Кожен сам обирає свою долю і способи впливу на неї. Давні філософи помітили (і сучасні мислителі дотримуються цієї думки), що кожне явище в природі, кожна подія в нашому житті – це наслідок певної причини, того, що відбувалося, або того, що ми робили раніше. Тобто, кожна наша думка, вчинок, реакція на подію породжують певні наслідки, дії та події. Ми ж останнім часом, на жаль, дедалі менше помічаємо закономірності, підказки і застереження життя.

Науково-технічний прогрес впевнено крокує вперед, а людство намагається від нього не відставати – пристосовує під нові реалії правічні догми, правила, постулати. Та чи потрібно це робити, адже перевірені віками традиції людських стосунків сміливо можна назвати універсальними? Зрештою такі поняття, як любов до ближнього, дружба, розуміння, співчуття, милосердя, повага, взаємодопомога, незмінні й незамінні.

Звісно, світ на місці не стоїть, і правила, які були дієвими 1000, 500 чи й навіть 100 років тому, сьогодні не завжди спрацьовують. Однак хоч би як там було, ми можемо лише доповнювати досвід попередніх поколінь, розвивати і удосконалювати його, не зазіхаючи при цьому на одвічні істини.

Людське життя підкорюється певним законам і моделям світобудови та буття. Щоб знайти цьому підтвердження, слід лише пильніше озирнутися довкола і подивитися на пройдений життєвий шлях.

Наприклад, як гадаєте, чому практично всі мільярдери та мільйонери займаються благодійною діяльністю, виділяючи на неї значні кошти? Скажете: «Вони отримують за це податкові пільги»? І будете цілком праві. Та, виявляється, це не головна причина. Серед багатих людей помічено досі ніким не пояснену закономірність – у великому бізнесі щастить переважно лише тим, хто допомагає іншим. Цікаво й те, що багато компаній збанкрутували після того, як їх керівництво вирішувало припинити благодійну діяльність. Ось такий закон життя – не пояснений, але не раз підтверджений.

Подібних прикладів, і не лише з життя сильних світу цього, безліч. І свідчать вони про те, що у нашому житті все має свою потаємну суть, зміст і призначення. Іншими словами, свої «чому» і «заради чого».

Разом з тим варто визнати, що ніхто ніколи не вказує нам, як іти життєвим шляхом, які висновки робити з тих чи інших подій, як на них реагувати і що вибирати серед великого розмаїття варіантів дій. Кожен сам собі хазяїн. Не даремно ж мудреці вважали важливими не самі події, а те, як людина реагує на них і яку науку при цьому здобуває. Тож, мабуть, таки дійсно все в наших руках.

Віктор Миронець