Еволюція спілкування

Еволюція спілкування

Час, за який раніше інформація долала певну відстань кілька днів, сьогодні зменшився до лічених секунд. Більше того, меж для людського спілкування нині фактично немає і кожен із нас у режимі реального часу може без проблем розмовляти з тим, хто перебуває на іншому континенті. Отже, можна сміливо стверджувати, що еволюція засобів комунікації стала невід’ємною складовою процесу розвитку людства.

Потреба в обміні інформацією та знаннями виникла, напевно, одразу після того, як з’явилися перші homo sapiens, тобто люди розумні. Наші далекі предки контактували між собою з допомогою окремих звуків, жестів, міміки. Однак лише з появою мови їхнє спілкування стало повноцінним. Так само змінювалися й способи передачі повідомлень на відстані. Спочатку люди користувалися криком, потім для цього стали застосовувати барабани та багаття.

Не менш важливий вплив на розвиток засобів комунікації спричинила писемність, а особливо – книгодрукування. Адже з’явилася можливість передавати у письмовій формі значно більші повідомлення, ніж, скажімо, використовуючи хоч і швидку, однак дуже бідну «мову багать». Крім того, завдяки письму обмін інформацією з публічного поступово перетворився на приватний. І саме поштовий зв'язок уперше почав забезпечувати масове адресне спілкування людей.

Упродовж багатьох століть письмові повідомлення адресатам доставляли гінці. До речі, цей спосіб й досі популярний, щоправда, посланців тепер називають кур’єрами. Ця робота була небезпечною, тож, наприклад, у Стародавньому Єгипті гонець перед тим як вирушити в дорогу, обов’язково залишав своїм спадкоємцям заповіт. З ХІІІ ст. у Київській Русі виникла так звана «ямська гоньба» – прототип сучасної поштової служби. Листи почали доставляти кінною естафетою від одного яму (поштової станції) до іншого.

Із появою у ХІХ ст. телеграфу зросла не лише швидкість передачі інформації, а й кількість учасників комунікаційного взаємозв’язку. Розпочалася нова ера доступного дистанційного спілкування людей, яке стало ще інтенсивнішим після появи телефону, а згодом мобільного зв’язку.

Однак найбільшим руйнівником часових і просторових бар’єрів на шляху спілкування людей, звичайно, став розвиток і популяризація Інтернету. Соціальні мережі, блоги, форуми, чати, інтернет-пейджер ICQ (більш відомий у нас як «аська»), скайп, електронна пошта. Щодня з їхньою допомогою ми спілкуємося, дізнаємося новини, ділимося думками, почуттями і переживаннями, а дехто самореалізується й заробляє собі на життя.

Здавалося б, науково-технічний прогрес подарував нам можливості, яким можна лише радіти. Та, як кажуть, у кожної медалі є зворотний бік, і занурившись у віртуальність, ми часто забуваємо про дійсність. Більше того, Всесвітня мережа не лише поглинула, а й зробила нас залежними.

Звісно, про відмову від Інтернету не може бути й мови. Однак кожен повинен чітко усвідомлювати – в усьому має бути міра, бо навіть цілющі ліки за неправильного застосування можуть стати отрутою. А головне – віртуальні засоби комунікації не можуть повністю задовольнити потребу в живому спілкуванні.

Віктор Миронець