Світ наших захоплень

Світ наших захоплень

Щоденні події життя, як правило, відбуваються за звичним сценарієм: дім – робота – дім. Іноді він може урізноманітнюватися іншими пунктами, однак щось неординарне відбувається з нами не так уже й часто. У свою чергу, одноманітність теж стомлює, часом навіть не менше, ніж важка фізична праця. А раз так, то існує загроза опинитися за крок до депресії, уникнути якої можна, зокрема, урізноманітнивши свої будні.

Зробити навколишній світ яскравішим здатні багато речей, та найкраще для цього підходять наші захоплення, які ще називають просто і лаконічно – хобі. На щастя, заняття «для душі» бувають різними, тож обрати з-поміж них собі те, що найбільше радуватиме, не так уже й важко. Це може бути, що завгодно. Приміром, хтось збирає марки, монети, календарики, м'які іграшки, порцелянові статуетки чи серветки, інші захоплюються рукоділлям, садівництвом, риболовлею, полюбляють куховарити або весь свій вільний час проводять у гаражі, роками ремонтуючи старенький автомобіль. Є й такі, що знаходять розраду в постійному русі, а тому обирають так званий активний відпочинок – парашутизм, альпінізм, катання на роликах, інші екстремальні види спорту. У будь-якому разі люди, які, крім щоденних клопотів, мають якесь хобі, почуваються набагато краще і стійкіше переносять стресові ситуації.

Психологи навіть стверджують, що за вподобаннями людини можна майже безпомилково визначити її характер. Зокрема любителі спокою та порядку зазвичай займаються колекціонуванням або збиранням певних речей. Вирощування квітів, рукоділля й майстрування приваблюють спокійних і врівноважених, а рухливі види спорту – непосидючих, товариських та впевнених у собі. Словом, тих, хто, як кажуть, звик «їсти життя великою ложкою».

Звичайно, з цього твердження можуть бути винятки, однак у цілому воно справедливе. А ще його легко перевірити, порівнявши своє хобі і характер. Усі ж бо ми в душі колекціонери. Принаймні кілька магнітиків на холодильнику, мабуть, знайдеться у кожного.

Іноді чужі захоплення здаються трохи дивними, тому, обираючи заняття «для душі», починаємо переживати, що про це скажуть інші й під впливом цієї обставини часто відмовляємося від нього, знову поринаючи у рутину. Насправді ж стороння думка – не привід відмовлятися від улюбленої справи. Головне, щоб вона не виходила за межі розумного, не шкодила здоров'ю, іншим людям та дійсно вам подобалась. Важливо також ніколи не забувати про своє захоплення, щоб не втратити гостроту відчуттів. Тут як із знаннями – їх час від часу потрібно поповнювати і поновлювати.

Тож замість того, щоб скаржитися на сіру буденність, давайте краще поринемо у світ захоплень, які за певних обставин можуть перерости у щось більше і навіть стати справою життя.

Віктор МИРОНЕЦЬ