Зупинитися на мить

Зупинитися на мить

Завдяки досягненням науки та техніки спілкування сьогодні перейшло на якісно новий рівень. Однак хоч соціальні мережі, інтернет-форуми, чати, електронна пошта, мобільні телефони й інші сучасні засоби комунікації значно полегшують нам життя, вони також стали головною причиною його пришвидшення. Встигнути за годину те, на що раніше витрачали добу, а за добу виконати тижневу норму – ось домінанти сучасного світу.

Як наслідок, постійно кудись поспішаємо – з дому на роботу, з однієї зустрічі на іншу, у дитячий садок чи школу за дітьми. Всі ці перегони настільки буденні і звичні, що ми уже й не помічаємо їх. Щоправда, рано чи пізно проти погоні за «птахом щастя» і невтомних пошуків свого теплого місця під сонцем може запротестувати виснажений організм, ресурси якого, на жаль, не безмежні. Щоб цього не сталося, потрібно час від часу, як кажуть, випускати пару.

Наприклад, виділити день або хоч кілька годин, аби зупинитися, побути на самоті, подумати про те, що подобається. Або й взагалі нічого не робити – просто дивитися у вікно чи заплющити очі і «відпустити» думки у вільне плавання.

Звичайно, ізольованість мало хто любить. Як правило, її вважають ознакою старості чи таланом невдах. Хтозна, можливо, тому, що переможець, на думку багатьох, апріорі не може бути самотнім, оскільки його завжди оточують друзі та шанувальники.

Однак насправді це помилкове судження. Чимало людей свідомо шукають самотності, тож вона, напевно, не така страшна, як здається на перший погляд. Більше того, кожен має свій особистий простір, в який нікого не пускаємо, навіть родичів та найкращих друзів. І коли хтось його порушує, дратуємось, сердимось, а іноді й проявляємо непритаманну нам за звичайних умов ворожість. Тобто прагнення до усамітнення, хоча б у зоні особистого простору, на підсвідомому рівні сформоване самою природою.

Разом з тим важливо завжди пам’ятати, що рятуватися самотністю від швидкого ритму життя потрібно в міру. Важливо не переступити межу, за якою розпочинається відлюдькуватість.

Віктор Миронець.

Фото Валерія Соловйова.