Діти та гроші. Коли і скільки?

Діти та гроші. Коли і скільки?

Ми живемо у світі, в якому гроші відіграють не останню роль. І хоч кажуть, що не в грошах щастя, уявити життя сучасної людини без них, погодьтеся, важко. А враховуючи те, що гроші нині зі звичайного платіжного засобу перетворилися ще й на важливий елемент взаємозв’язку між людьми, то перед нами, батьками, постає необхідність виховання у своїх дітей правильного ставлення до них.

У ранньому і дошкільному віці гроші дитині, звичайно, не потрібні. Але й вдавати, що їх немає, ми теж не можемо – рано чи пізно наша дитина має дізнатися про гроші. І дуже важливо, щоб першим джерелом знань про те, як розпоряджатися ними, стали мама і тато.

Допомогти у цьому можуть кишенькові гроші, розпоряджаючись якими, дитина пізнаватиме ази фінансової грамотності. Однак, застерігають фахівці, перш ніж запровадити такий елемент виховання, треба ретельно все обміркувати. Інакше виникне ймовірність досягти протилежного (або неочікуваного) результату.

Батьки мають власні думки і погляди на те, чи варто давати і скільки давати сину (донці) кишенькових грошей. Адже суму доводиться визначати, враховуючи доходи та можливості родини. І саме на цьому етапі ми часто робимо помилки, забуваючи, що кишенькових грошей не повинно бути занадто багато.

Важко назвати ідеальний вік, у якому дитина уже може мати свої гроші. Тут усе індивідуально і залежить від того, чи цікавиться дитя грішми і чи може відповідати за свої вчинки. Дехто з дітей готовий до цього уже в 4–5 років, а іншим важко у 7, 8 чи навіть 9. Разом з тим більшість фахівців радить розпочинати знайомство з кишеньковими грішми тоді, коли дитина йде до школи (6–7 років).

Щодо розміру «кишенькової» суми – вона залежить насамперед від фінансового становища сім’ї та віку дитини. І навіть якщо ваших можливостей більш ніж досить, не поспішайте. Спочатку з’ясуйте, скільки грошей дитина зможе витратити розумно. Користуйтеся простою формулою: грошей має вистачати на потреби в школі, але не має бути помітно більше або менше, ніж в інших дітей.

Діти інакше сприймають час, ніж дорослі. Календарний місяць для них – це дуже довго. І якщо дати кишенькові гроші одразу на місяць, то найімовірніше дитина не зможе ними правильно розпорядитися й витратить усю суму за кілька днів. Тому краще дотримуватися правила: що молодший вік, то частіше давайте гроші, але менші суми. Школяру молодших класів краще видавати кишенькові гроші щодня, а в міру дорослішання – щотижня, щомісяця. Так дитина поволі звикне розподіляти свої витрати й у неї з’явиться розуміння такого важливого поняття, як бюджет.

Ухвалюючи рішення про виділення дитині кишенькових грошей, визначаючи їх розмір та періодичність видачі, треба ретельно зважити всі «за» і «проти». Можливо, сину чи донці треба ще трішки зачекати та навчитися відповідальності.

Головне – не поспішати, бо гроші – це палиця, яка має два кінці: вони можуть бути корисні, а можуть і нашкодити.

Віктор Миронець.

P.S. Найбагатші підлітки

Виявляється, найбільше кишенькових грошей отримують норвезькі підлітки, які можуть собі дозволити витрачати 149 дол. США на тиждень. На другому місці – тінейджери з Об’єднаних Арабських Еміратів (129 дол.) і Фінляндії (124 дол.).

У свою чергу батьки у Західній Європі і США вважають тижневу суму 50 – 100 дол. достатньою для тінейджера, а китайські та бразильські готові давати своєму чаду на особисті витрати 24. Найменше ж «кишенькових» мають єгипетські та індійські підлітки, яким на тиждень припадає не більше 6 і 4 дол. США відповідно.

Основним джерелом доходу для більшості підлітків є батьки і родичі. Власною працею (тимчасовими підробітками) гроші на особисті витрати заробляють в основному тінейджери з США та країн Західної Європи.

Щодо витрат кишенькових грошей, то найбільш заощадливими виявились юні європейці. Зокрема, в Норвегії підлітки відкладають близько 40% виділеної їм суми, а у Фінляндії – більше половини. Майже нічого не вдається наскладати їхнім індійським та китайським одноліткам. Цікаво і те, що основні статті витрат у всіх однакові – одяг, взуття, електроніка, відвідування кафе, фаст-фудів і комп’ютерні ігри.

На жаль, жодних опитувань щодо цієї теми в Україні не проводилося. Та враховуючи фінансові можливості більшості українських родин, не складно підрахувати приблизний середній рівень «кишенькових» наших підлітків. А все інше, зокрема основне джерело доходу і витрати, у них такі самі, як і у їхніх закордонних однолітків.