Урок добра

Урок добра

Напередодні Нового року ми з Ангеліною пішли у супермаркет на променад за молоком та хлібом. Біля входу побачили волонтерів, які збирали подарунки дітям-сиротам, і вирішили теж долучитися до акції. Взявши з полиць необхідне, а також набравши солодких гостинців, підійшли до каси. Одразу за нами в чергу стала молода жінка з дівчинкою років шести. Дівчинка, як могла випрошувала в мами «багато цукерок», на що та відповіла, що «не можна їсти так багато солодкого, бо зуби болітимуть». Однак донька виявилось не промах і, показавши на Ангеліну, зауважила: «А чому їй можна?» Поки спантеличена мама дівчинки намагалася зібрати до купи думки, Ангеліна повільно обернулася і гордо заявила: «Це не для мене, а для діток, у яких немає тата і мами». Почувши таку відповідь, дівчинка одразу чкурнула кудись в торгівельну залу і на здивоване запитання своєї мами: «Ти куди?», вигукнула: «За подарунками для діток!» Краєм ока помітив, що очі незнайомки зволожились. Вона зітхнула і, піймавши мій погляд, сказала: «У нас чудові діти, правда?». «Найкращі», - відповів їй, відчуваючи, що по моїй щоці теж повільно котиться сльоза.

Віктор Миронець.