Різдвяна зірка

Різдвяна зірка

Чудес не існує – стверджують прагматики і навіть не хочуть чути про те, що не все в нашому житті може пояснити наука. Разом із тим нам відомо багато явищ і подій, які можна назвати не інакше, як дивом. От, приміром, незважаючи на те, що уже два тисячоліття філософи, богослови і науковці намагаються розгадати таємницю появи Вифлеємської (або, як ще кажуть, Різдвяної) зірки, яка вказала мудрецям шлях до немовляти Ісуса, вона й досі залишається не розгаданою.

Існує багато припущень, згідно з якими це могла б бути комета, спалах нової або наднової зірки, зближення двох яскравих планет чи якийсь інший астрономічний феномен. Кожна теорія має своїх прихильників і противників, сильні і слабкі сторони, однак жодна з них не заперечує тих давно минулих, однак вікопомних для людства подій.
Про те, що насправді відбулося у нічному Вифлеємському небі в момент народження Спасителя, напевно, достеменно ми так ніколи і не дізнаємося. Зрештою, це не так уже й важливо, оскільки значення має не так сутність цього дива, як наше ставлення до нього. Тому замість того, щоб морочитися над розгадкою походження Різдвяної зірки, краще всі свої клопоти і помисли цілком присвятити підготовці до Святвечора, що у першу чергу означає очищення душі і серця від усякої скверни.
Вифлеємська зірка ознаменувала народження Месії, а отже, перед тим, як приступити до святкової вечері, очікуючи на появу першої вечірньої зорі, ми отримуємо нагоду ще раз переконатися в особливості і знаковості цієї події. У цей час, як ніколи, віримо в дива, і вони таки трапляються з нами. Щоправда, ми не завжди їх помічаємо, оскільки, як правило, мислимо глобально й сподіваємося на щось величне та помітне, тоді як навколо нас відбувається багато маленьких, однак важливих чудес. Наприклад, коли раптом сама собою вирішилась якась справа, несподівано знаходимо давно загублену річ, поспішаючи, потрапляємо у «зелену хвилю» світлофорів чи отримуємо приємний подарунок. А якщо в родині є маленькі діти, то чудеса й поготів відбуваються майже кожного дня. Чого варта лише одна дитяча усмішка, яку можна безперечно вважати одним із найбільших див.

Чудеса, помічаємо ми їх чи ні, – невід’ємна складова нашого життя. Звичайно, за бажання, можна знайти пояснення майже всьому, що відбувається з нами, однак хоча б раз на рік, повіримо в диво і ввечері напередодні Різдва разом із нашими дітьми вийдімо на вулицю, на повні груди вдихнімо морозяне повітря, звільнімо голови від зайвих думок і, відшукавши на небі першу зірку, скажімо: «Христос народився, славімо Його!»

Віктор Миронець.