Аванс гідності

Аванс гідності

З-поміж численних людських чеснот особливе місце належить гідності, з якої, власне, і беруть початок благородство, честь, милосердя. Адже, погодьтеся, людина, яка має відчуття самоповаги, ніколи не принизиться до безчесних намірів чи аморальних вчинків.
Свого часу відомий мислитель Віссаріон Бєлінський говорив, що «один із найвищих принципів істинної моралі полягає в повазі до людської гідності в кожній людині, без розрізнення особи, передусім за те, що вона – людина, а потім уже за її особисті чесноти». Іншими словами, кожному з нас авансом дається право на гідність. І хоча не існує чітких та об’єктивних критеріїв визначення моменту втрати цього права, на жаль, багато хто таки умудряється це зробити. А тому нині все частіше зустрічаються люди, які забувають, що навіть у найважчих обставинах не можна переступати межу і втрачати контроль розуму над вчинками.

До речі, яскравим прикладом прояву гідності може слугувати постать київського князя Святослава, який практично все життя провів у військових походах. На долю князя випало чимало битв, однак він жодного разу не нападав зненацька, а завжди відправляв до ворога посланця з попередженням: «Іду на ви!». Тож поважаючи своїх противників, Святослав нехтував перевагою підступного нападу й завжди давав змогу підготуватися до оборони, чим здобув славу порядного і одного з найкращих полководців свого часу.

Цей історичний приклад доводить, що жити треба з гідністю, особливий прояв якої полягає у повазі до ближнього, що неодмінно повинна підкріплюватися конкретними вчинками. І не важливо, хто перед нами – друг чи запеклий ворог, їх однаково треба поважати. Тільки за такої умови поважатимуть і нас самих. Адже, як здавна кажуть в Україні, хто шанується сам, того й люди шанують.

Віктор Миронець.

Фото: студія JOY.