У родинному колі
Коли до нас
приходить Новий рік, а за кілька днів по тому на небі спалахує Різдвяна зірка,
навіть переконані скептики починають вірити у дива. У цей час ми чекаємо,
мріємо, передчуваємо… А ще – стаємо трішки дітьми, бо намагаємося не думати про
погане і щиро сподіваємося, що прийдешній рік буде кращим за минулий.
Як і наші сини
та доньки, у дитинстві ми теж із нетерпінням чекали зимових свят. Адже в
Україні вони надзвичайно красиві, їх учасниками стають і діти, й дорослі, і навіть
природа.
Ще з
діда-прадіда всьому – дійству, випадку або якомусь природному явищу – надають
магічного значення. Тож і кажуть: «Як проведеш усе ці святкові дні, таким буде
і весь наступний рік». Є також багато повір’їв, пов’язаних із новоріччям та
Різдвом. І серед них особливо важливе: де б ти не був – поспішай додому, до
сімейного вогнища.
Добрим знаком
було, якщо в цей час до хати зайде запізнілий перехожий. А у Святвечір
неодмінно готували 12 пісних страв, адже стільки учнів мав Ісус. Крім того,
наші предки вважали це ще й даниною кожному з 12 місяців. Більше того, число
«12» було для них магічним і знаковим, бо, як здавна гадали українці, означало
визначеність, злагоду та добро.
Останніми
роками набуло популярності святкування поза домом – у гостях, кафе, «на
природі» або подорожуючи. В цьому, звичайно, немає нічого поганого, однак,
відзначаючи родинні свята, до яких безсумнівно належать Новий рік та Різдво, не
в родинному колі, втрачаємо їх головну суть, яка полягає в особливій атмосфері
любові та єднання близьких людей. І якщо зустріч Нового року не з ріднею можна
допустити, то Багату кутю обов’язково потрібно їсти вдома.
До речі,
італійці так і кажуть: «Святкуй Різдво лише з рідними, а Новий Рік – з ким
захочеш». До цих слів варто прислухатися хоча б тому, що в Італії це й справді
головне родинне свято, підготовка до якого, як правило, розпочинаються мінімум
за півроку.
На щастя,
прадідівські традиції виявилися сильнішими за сучасні модні тенденції, тож
дедалі більше українців почали знову сприймати зимові свята як чудову нагоду
зробити дорогим серцю людям найкращий і найцінніший подарунок – приділити
увагу. Особливо цього потребують діти та батьки, адже протягом року у нас не
завжди була нагода присвячувати їм стільки часу, як хотілося б.
Однак якщо так
складуться обставини, у житті ж бо різне трапляється, що і Новий рік, і Різдво
доведеться зустріти далеко від дому, не варто надто засмучуватися, адже ще є
Старий Новий рік, який у духовному плані навіть більш вагомий, ніж календарний.
Чому? Все просто – коли 12 лютого 1918 року Україна перейшла на новий стиль
літочислення, через що у нас й з’явилося одразу два новоріччя, відбувся так
званий неформальний народний поділ звичаїв. Як наслідок, усі вітання, навіть щедрівки,
до нового календарного року призначають колегам та знайомим, а от до старого –
рідним, хрещеним, сусідам та друзям.
Тож поспішайте
зробити приємність тим, кого найбільше любите – подаруйте їм справжню зимову
казку. І нехай вона триває до завершення усіх різдвяних свят.
Віктор Миронець.
Комментариев нет:
Отправить комментарий