Зв’язок поколінь
З-поміж
великої кількості хороших звичаїв в українців існує не лише красивий, а й також
корисний – передавати від покоління до покоління родинні реліквії, які, будучи
містком між старшими і молодшими поколіннями, ще більше об’єднують рідних
людей.
У кожної
родини свої реліквії. Це можуть бути вишитий бабусин рушник, скатертина,
хустка, ікона, вицвіла від часу фотографія, поштова листівка, листи, книга і
навіть реманент. До речі, коштовності у цій ролі виступають не так часто, як
може здатися на перший погляд, адже справа тут не в грошах. Щоб річ стала
родинною реліквією, достатньо оголосити про це іншим членам родини і ставлення
до неї буде відповідним.
Мати бодай
одну, а краще – кілька сімейних реліквій, важливо ще й тому, що вони належать
до важливих атрибутів пам’яті, які не дають забути минуле роду. У свою чергу,
маленька історія кожної української родини – невід’ємна складова великої
історії держави. Недаремно ж наші діди-прадіди надавали великого значення
старожитностям, до яких ставилися з повагою і трепетом. Більше того, звичаї
предків вимагали знати своє походження хоча б до сьомого коліна. Це був
важливий тест на зрілість.
Протягом
десятиліть у нас намагалися вкрасти минуле – під заборону попало багато звичаїв
та обрядів, а справжню історію України не раз намагалися переписати. На щастя,
жодні суспільні потрясіння, життєві буревії та переміни не змогли перешкодити
їм дійти до нас. Тож, зустрічаючи свята, особливо зимові, як і наші предки, ми
не відмовляємося від елементів містицизму, надаємо ритуалам та традиціям
виняткової святості. І родинні реліквії неабияк сприяють зміцненню родової
пам’яті, відіграючи у цьому контексті особливе значення.
Народна мудрість
говорить: «Пізнай свій рід – побачиш шлях у житті». Сьогодні до цих слів знову
стало прислухатися все більше людей. Вони намагаються оберігати і передавати
від покоління власні реліквії. Зокрема ікони, якими батьки благословляли до
шлюбу, вишиті рушники – обереги родинного затишку, весільний одяг, волосся із
перших пострижи немовлят тощо. Такий поворот подій радує, бо минуле, сучасність
та майбутнє не можуть існувати окремо. І про це не варто забувати.
Віктор Миронець.
Фото Оксани Хронюк.
Комментариев нет:
Отправить комментарий