Фондю. Страва «без краватки»

Фондю. Страва «без краватки»

Що потрібно для хорошої компанії? Погодьтеся, лише позитивний привід зібратися. Звичайно, можна люльку миру викурити у колі друзів, але, на щастя, існують більш привабливіші способи об’єднатися за одним столом. І наймодніший з них – приготувати фондю.

Фондю часто називають їжею спілкування. Щоб воно було вдалим, одного казана з виделками та набором продуктів замало. Насамперед, тут потрібні відповідний настрій та компанія хороших друзів. А головне – ніхто нікуди не повинен поспішати. Адже фондю – не просто їжа. Це – творчий процес, коли кожен може «почаклувати» над ароматним казанком, насолоджуючись невимушеною розмовою, смаком хорошого вина й самостійно приготовленої страви. Фондю зближує. А атмосфера взаєморозуміння, яка неодмінно виникає під час приготування, – і є найціннішою та найприємнішою ціллю трапези, головною стравою якої є фондю.

Назва «фондю», від французького слова «fondue», в перекладі означає «розплавляти». Незважаючи на французьке коріння цього слова, сама страва – винахід швейцарський. Хочеться вірити, що цей символ сучасних гламурних вечірок аристократичного походження. Однак щодо цього існують різні версії. Є, наприклад, та, яка приписує кулінарний винахід пастухам. Нібито останні брали з собою на високогірські пасовища хліб, сир та вино. Коли ж запаси продуктів закінчувалися, з хліба робили сухарі, залишки сиру розтоплювали в казані і вмочували в нього згадуваний раніше недоїдений хліб, запиваючи цю нехитру їжу великою кількістю вина.

Хтозна, чи варто вірити цим чуткам, але є й інша версія. Швейцарія відома своїм сиром. Тож місцева аристократія робила з ним усе можливе, аби здивувати французьких, австрійських, італійських та німецьких сусідів. Навіть розтоплювали його в казані, доводячи таким чином, що у них в Швейцарії цього сиру стільки, що хоч греблю ним гати. Хочеш – їж його з хлібом, а хочеш – без хліба. А якщо це набридло, тоді вмочуй хліб у розтоплений гарячий сир. Та зрештою у цій справі не сир виявився головним, а процес вмочування. І ще одне: стало зрозумілим, що їсти нове блюдо повинні мінімум дві особи. Якщо одна, то це якось не співпадає з концепцією фондю. За таких обставин це буде не фондю-процес, а звичайне утрамбовування в шлунок білків, жирів та вуглеводів. Хто б що казав, а фондю без компанії – ніщо. Простий казанок наповнений продуктами. Це як кока-кола без ідеї. Заберіть у неї бренд, і залишиться солодка газована рідина для втамування спраги. Тому лише, коли навколо фондю збирається компанія друзів, виявляється його справжня сутність.

Фондю – досить демократична страва. На нього не поширюються правила етикету, які забороняють вмочати шматочки хліба в залишки соусу. Не потрібно також перейматися тим, наскільки природно виглядає виделка у вашій лівій руці. Тай лікті не потрібно контролювати, аби вони не лягали на стіл… Звичайно, це неабияк налаштовує на душевну розмову, а єдина страва на столі стає своєрідним символом свободи від зайвих настанов.

І якщо захочете приємно здивувати близьких людей, друзів чи ділових партнерів, словом, тих, з ким бажали б поспілкуватися «без краватки», без кордонів, які встановлюють правила поведінки та етикет, фондю – саме те, що вам потрібне. Більше того, будь-який захід з фондю із самого початку приречений на успіх. Тож спілкуйтеся частіше під фондю. Все, що для цього потрібно, – бажання зустрітися, а страва неодмінно допоможе вам створити затишну атмосферу, необхідну для невимушеної розмови.

Віктор Миронець.

P.S. Поцілунок в обмін на вино

Влаштовуючи фондю-прийом або беручи в ньому участь, пам’ятайте – якщо жінка випадково впустила у фондю шматочок хліба, то, згідно старої швейцарської традиції, вона повинна поцілувати всіх присутніх за столом чоловіків. Якщо ж подібна оказія трапляється з чоловіком, то він обов’язково повинен купити пляшку хорошого вина.