Читати чи дивитися?

Читати чи дивитися?

Коли у далекому 1895 році брати Люм’єр організували в підвалі відомого паризького ресторану «Гранд-кафе» перший платний кіносеанс, ніхто й подумати не міг, що кіно і художня література незабаром стануть важливими доповненнями одне до одного. Та, як кажуть, чому бути, того не оминути, тож уже понад століття кінематограф краще за будь-які рекламні кампанії популяризує літературу, яка, у свою чергу, збагачує його новими ідеями та сюжетами.

За час існування кіномистецтва було екранізовано тисячі романів, повістей і навіть невеликих оповідань та новел. Найвдалішими з них читачі, глядачі та критики називають фільми, створені за мотивами творів «Віднесені вітром» Маргарет Мітчелл, «Політ над гніздом зозулі» Кена Кізі, «Хрещений батько» Маріо П’юзо, «Форест Гамп» Уїнстона Грума, «Собаче серце» Михайла Булгакова, «Життя Пі» Яна Мартела, «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг та «Англійський пацієнт» Майкла Онтатже.

Здавалося б, нічого поганого в екранізаціях книг немає, адже ніхто не примушує нас замінювати читання переглядом фільмів. Це добровільний вибір, який робимо самостійно. Інша справа, що ж насправді цікавіше – кіно чи книга?

Завдяки грі акторів, таланту режисера, професіоналізму оператора, учасників знімальної групи і, звичайно, сучасним технологіям (як-от, наприклад, 3D, IMAX та IMAX 3D) створюється яскрава об’ємна картинка, споглядаючи яку, повністю занурюємося у сюжетні перипетії. Та й час заощаджуємо, адже сьогодні, коли швидкий темп життя змушує постійно кудись поспішати, для багатьох подивитися двогодинний фільм простіше, ніж шукати можливість усамітнитися для вдумливого читання. Крім того, часто інтерес до книги виникає саме після екранізації.

Ці аргументи прихильники думки про перевагу кінофільмів над книгами (яких, до речі, немало) наводять найчастіше. І категорично стверджувати, що всі вони хибні, не можна, оскільки екранізації, особливо складних для сприйняття творів, і справді можна назвати одним із способів донести їх сутність до людей. Зокрема тих, хто не може збагнути написане самостійно без хоча б маленьких підказок та натяків. Однак плюсів у читанні книг значно більше, і вони набагато вагоміші.

Головний з них – ліричні відступи та описи, які ще називають «текстом від автора». У кіно цього немає. За основу беруть лише каркас твору, на який зазвичай нанизують основні події, а багато важливого для сприйняття залишається за кадром. Тобто навіть дуже вдала екранізація не буде вичерпним переказом книги.

Важливим у читанні є також те, що під час цього процесу ми «вмикаємо» уяву й створюємо власні унікальні образи. Фільми ж, навпаки, «вимикають» її, оскільки пропонують готове режисерське бачення книги, яке може відрізнятися від нашого. Так само жоден кінофільм не збагатить словниковий запас більше, ніж прочитане оповідання, повість чи роман.

Цікаві книги були і завжди будуть хорошою основою для екранізації, однак перегляд фільмів ніколи не замінить читання.

Віктор Миронець.