Барабанна наука

Барабанна наука

В дитинстві я найбільше мріяв навчитися грати на барабанах. Й досі не можу збагнути звідки взявся такий музичний порив, однак припускаю, що на подвиг мене надихнув сусід-старшокласник і по сумісництву барабанщик нашого шкільного ВІА «Ровесник» Сергій, який й досі у моїх очах залишається гуру барабанних паличок. До речі, він був самоучкою й не знав жодної ноти, однак крутішого барабанщика у нашому районі годі було й шукати.

Після закінчення школи Сергій поповнив армійські лави. І, хтозна, можливо, ходив би він у чині авіамеханіка, аби випадково не потрапив на репетицію нашвидкуруч зліпленого перед приїздом високого начальства і ювілеєм частини замполітом музичного ансамблю. Гітаристів, піаністів, баяністів і всіх інших «стів» було хоч греблю гати, а от барабанщика знайти ніяк не щастило. Тож коли, приваблений звуками, які з великою натяжкою можна було назвати музикою, зелений солдат з двотижневим стажем служби намалювався у дверях підсобки і боязко заявив, що вміє добувати з барабанів ті самі звуки, замполіт ледь стримав сльози щастя. З того дня мій земляк військових літаків більше не бачив, бо весь строк служби замість того, аби крутити у винищувачах гайки, гамселив в барабани.

Звільнившись з лав Збройних Сил, Сергій закінчив КПІ і ще деякий час радував нас своєю віртуозною грою у складі ВІА місцевого Будинку культури, а потім несподівано остаточно емігрував в столицю. Як склалася його подальша доля не знаю. Сподіваюся, у нього все гаразд і він хоча б час від часу має можливість сісти за барабанну установку.  

У зв’язку з тим, що свого часу на обидва моїх вуха наступив ведмідь, повністю позбавивши мене музичного слуху, на жаль, опанувати тонкощі барабанної науки мені так і не вдалося. Та любов до музики, в якій звучання ударних займає лідируючі позиції, з того часу зростає з геометричною прогресією.

Віктор Миронець.