Все починається з родини

Все починається з родини

Так в народі кажуть з діда-прадіда. Адже ще в сиву давнину серед українців виник і утвердився погляд на сім’ю і рід, як на святиню, а на виховання дітей – як на святий обов’язок батьків. Підтвердженням виняткового значення родини для наших предків є й те, що вони з особливою щирістю шанували божества Рід і Рожаницю. Як наслідок на наших землях виник і поширився культ матері, сім’ї та роду, який успадковується з покоління в покоління.

Кожний рід, кожна сім’я має власні традиції та реліквії. Зокрема в нашій родині так вже повелося, що юнак вважається готовим до дорослого життя, коли йому почнуть довіряти найвідповідальнішу в господарстві справу – косити пшеницю. Відомо ж бо, що дозрілі пшеничні зерна легко випадають з колосків, а тому тут потрібно мати певні навички. Тож у своїй родині я «став дорослим» тоді, коли бабуся (дідусь на той час уже відійшов уже пішов у вічність, а допускати до цієї справи повинен лише найстарший член родини) дала дозвіл на мої перші пшеничні жнива. Відтоді таких жнив було багато, однак саме ті, перші, запам’яталися на все життя.

Взагалі нашому роду пощастило, бо у нього є невтомний хранитель сімейних традицій та родової пам’яті – моя бабуся Анастасія Миколаївна – людина надзвичайної життєвої мудрості, яка, незважаючи на освіту в три класи (на іншу в голодні 1930-і роки сільській дівчинці годі було й розраховувати), своїми знаннями українських народних звичаїв та обрядів може викликати палкий інтерес багатьох любителів народознавства.

Традиційно збираючись на великі церковні свята у бабусі в селі, по-справжньому відчуваємо родинну єдність, взаєморозуміння і зв’язок поколінь. Ці зустрічі, напевно, і є тим життєдайним джерелом наснаги, яке не дає проблемам сьогодення зламати нас. А бабусине повчання: «Свого добивайся, але роду не цурайся» стало важливим елементом виховання у нашій родині.

На щастя, лелека не оминув мою власну маленьку сім’ю, а також сім’ї моїх численних братів та сестер, і ми знаємо, що традиції та надбання нашого роду житимуть далі. І це чудово. Адже усвідомлення того, що матимеш продовження в наступних поколіннях, по-особливому зігріває душу, додає впевненості і глибокої віри у краще майбуття.

Віктор Миронець.