Залишаймося людьми

Залишаймося людьми

Події, які відбуваються у нашій державі, нікого не залишають байдужими. Бо хоч сприймаємо, розуміємо і трактуємо їх по-своєму, так чи інакше вони вплинули на кожного з нас. Ми змінилися, і хочеться вірити, що принаймні більшість – у кращий бік.

Сьогодні все видається іншим. Навіть такі чесноти, як добро, людяність, взаємодопомога і співчуття, за останні півроку зазнали кардинальних змін, і ми нарешті побачили, що насправді вони означають та якими повинні бути. Насамперед – безкорисливими. Звичайно, можна заперечити, мовляв: це й раніше було всім відомо, однак, погодьтеся, ми не завжди поводилися правильно. Можливо, саме тому останніми роками неабияк поширилася думка, що в житті нічого не буває «просто так». Нині ж достеменно знаємо: альтруїзм і готовність допомогти ближньому – природні риси нашого народу.

Тож, окрім усього іншого, маємо також важливе завдання зберегти і плекати в собі найкращі якості, що сьогодні набули особливого значення. А головне – не забувати, що тільки спільними зусиллями подолаємо труднощі і витримаємо випробування. Адже хай там що, кожен залишається собою, тим, ким був раніше. Ми й досі – однокласники, одногрупники, друзі, родичі і знайомі. Ми – ті самі. Змінилося лише ставлення до життя.

Переконаний, у будь-якій ситуації потрібно бути людьми. Неспокійні часи рано чи пізно закінчаться, і дуже важливо, щоб тоді, коли це станеться, ми не залишилися без дорогих нам людей, з якими перестали спілкуватися через розбіжності в думках. Можливо, навіть доведеться йти на поступки й часом змовчати чи відступити. Це не прояв слабкості, а необхідність. Бо якщо хочемо зберегти хороші стосунки зі своїм оточенням, маємо бути терплячими.

Віктор Миронець.