Життя змінюється

Життя змінюється

Погодьтеся, занурившись у повсякденні клопоти, ми не завжди помічаємо, що стали іншими, ніж були, скажімо, кілька років тому. У житті немає нічого постійного. Час повільно спливає, змінюючи нас і навколишній світ. Події, думки, почуття – усе пристосовується до нового, часто навіть без нашого відома та бажання. І у цих постійних змінах, напевно, й полягає велич, трепет і драматизм життя.

Однак навіть хороші зміни залежно від того, як ми їх сприймаємо, не завжди можуть позитивно впливати на нас і наше світосприйняття. Адже таке вже людське єство – шукаємо, де краще, а коли нарешті знаходимо своє місце під сонцем, дуже швидко звикаємо до нових життєвих реалій і перестаємо цінувати те, що маємо. Іншими словами, стаємо заручниками обставин, сприймаючи все, як належне. А це небезпечно, бо змирившись із звичним станом речей, перестаємо прагнути нового і довго (дехто навіть й до схилу своїх літ) топчемося на одному місці.

Тим часом не секрет, що життя – це постійний рух уперед, і кожна тривала зупинка не найкращим чином впливає на нас. Тож потрібно завжди крокувати у ногу з часом, не зупинятися на досягнутому, вдосконалюватися і прагнути підкорення нових висот. До речі, тут неабияк може прислужитися правильне розуміння реалій сьогодення та тих змін, які відбуваються з нами.

Лише адекватно сприймаючи всі ці метаморфози, за потреби зможемо корегувати свою поведінку. А оскільки відомо, що все пізнається у порівнянні, то подивитися на себе збоку допоможе повернення до своїх витоків, тобто поїздка у місто, селище, село, район чи мікрорайон, де раніше мешкали. Ну й, звичайно, зустріч із родичами, давніми друзями та знайомими.

Тут спрацьовує такий самий принцип, як і з чужими дітьми, коли люди, з якими довго не бачилися, можуть краще оцінити, чи личить нам новий образ, похвалити або, якщо потрібно, вказати на недоліки. І дуже важливо мати мужність прислухатися до цих слів й робити все можливе, щоб уже наступного разу почути на свою адресу не конструктивну критику, а комплімент.

Крім того, такі поїздки корисні ще й тим, що переживаючи відчуття, ніби повернулися у минуле, хочемо того чи ні, а все одно переосмислюємо свої погляди на життя, досягнення і невдачі. А ще розуміємо, що хоч ми й виросли там, однак уже не належимо до цих країв, бо звикли до іншого ритму життя, оточення і зрештою не батьківського, а свого власного будинку чи квартири. При цьому не так уже й важливо, володіємо квартирою чи просто її винаймаємо, головне, що нині там горить наше родинне вогнище, яке робить цю оселю найріднішою.

Тож хто б що казав, потрібно визнати, що саме відчуття власного дому та належність до певного кола людей і є найголовнішими змінами у житті кожного з нас, зрозуміти істинну цінність яких допомагає повернення час від часу до своїх витоків.

Віктор Миронець.