Зворотній бік успіху

Зворотній бік успіху

Існує думка, що лише досягнувши життєвого успіху, можна почуватися по-справжньому щасливим. Важко однозначно стверджувати – так це чи ні, проте потрібно зауважити той факт, що чимало людей, які досягають кар'єрних вершин, відчувають не задоволення, а втому і часом навіть розчарування. А все тому, що в погоні за успіхом, часто забуваємо про важливіші за нього речі. Наприклад, про власну сім'ю.

Відоме прислів'я стверджує: «Хто рано встає, тому Бог дає». Такий підхід до справи виправдовував себе здавна й надалі продовжує бути актуальним. Щоправда, реалії сьогодення вимагають від тих, хто прагне великих звершень, не лише вставати до схід сонця, а й також пізно лягати. Адже впровадження у майже всіх сферах трудової діяльності новітнього обладнання, методів та технологій веде до скорочення кількості працюючого персоналу, а значить, у рази збільшує конкуренцію на ринку праці. Іншими словами, щоб «вижити» і досягти найвагоміших результатів потрібно й справді бути найкращим.

Звичайно, у прагненні стати професіоналом, а отже, добре заробляти і мати можливість забезпечувати родину всім необхідним, немає нічого крамольного. Однак, на жаль, успіх річ – капризна, тому, щоб його досягти, іноді потрібно чимось жертвувати. І хоч це можуть бути різні речі, найчастіше чомусь обирають, на перший погляд, не таку вже й важливу, а насправді – майже безцінну річ – час, проведений з рідними та близькими людьми. Причому, чим вище службовими щаблями плануємо піднятися, тим менше спілкуємось із ними, знаходячи цьому тисячу виправдань.

Найголовніше з них полягає у тому, що потрібно ще трішки потерпіти, бо важкодоступна вершина успіху от-от має підкоритися, і коли це станеться, можна буде наверстати упущене. Але згодом з'ясовується – терпіти потрібно ще трохи, бо шлях на вершину не такий простий, як здавалося спочатку. Тим часом, рідні люди віддаляються одне від одного, і коли нарешті плани кар'єрного зростання з мрій перетворюються на реальність, може з'ясуватися неприємний момент, що радістю за цей успіх немає з ким ділитися, бо з люблячого подружжя уже давно залишились лише двоє чужих людей, які просто живуть під одним дахом.

Єдиний і найдієвіший спосіб уникнути такого стану речей – із самого початку подружнього життя, попри зайнятість і кар'єрні плани, чоловікові та дружині потрібно якомога більше часу проводити разом. І хоч може здатися, що це не так просто зробити, насправді нічого надскладного тут не має, бо за бажанням вільний час знайдеться навіть там, де його немає. Наприклад, разом займаючись домашніми справами, впоратися з ними можна вдвічі швидше, а вільні хвилини присвятити одне одному.

До речі, нещодавно проведені дослідження, виявили цікаву закономірність – якщо чоловік активно допомагає дружині в домашніх справах та розділяє з нею клопоти, пов'язані з вихованням дітей, то такий шлюб, як правило, набагато міцніший, а члени подружжя щасливіші від тих пар, які не можуть досягти згоди у розподілі сімейних обов'язків.

На жаль, через поширений у нашому суспільстві стереотип про те, що всю хатню роботу повинна виконувати дружина, багато жінок змирилися із невтішною участю домогосподарки, а їхні чоловіки навіть подумки не припускають, що може бути інакше. Однак сьогодення свідчить про хибність побудови родинних взаємин за такими принципами. Більше того, саме життя закликає до їх переоцінки.

Що ж до успішної кар'єри, то перед тим як стрімголов кинутися у вир роботи, пожертвувавши нормальними родинними стосунками, важливо пам'ятати, що успіх справжньої цінності набуває лише тоді, коли є кому за нас щиро порадіти.

Віктор Миронець.