Реальність і фантастика

Реальність і фантастика

Якось увечері в нашому мікрорайоні на кілька годин відключили світло. Здавалось би, дрібниця, але в зв'язку з несподіваним порушенням звичного ритму життя всі плани довелося корегувати. У подібну ситуацію, напевно, потрапляли всі, усвідомлюючи, наскільки людство залежне від досягнень науково-технічного прогресу. Бо хоч сьогодні й важко уявити наше життя без телефонів, радіо, телебачення, холодильників, міксерів, ліфтів і ескалаторів, ми звертаємо на них увагу лише тоді, коли вони перестають працювати.

Оточивши себе "розумними" речами, ми зробили своє життя комфортним, безпечним, динамічним і... залежним від цих речей. Крім того, вони настільки органічно увійшли у нашу реальність, що не просто втратили ореол чогось надзвичайного, а й сформували наше байдуже ставлення до тих, хто їх винайшов, зробивши в наших очах працю науковців чимось буденним і не вартим уваги. Тому часто відкриття і винаходи сприймаємо не як результат багаторічної титанічної праці, а як належне і закономірне.

Під впливом напівміфічних розповідей (про Ісаака Ньютона, земне тяжіння і яблуко, про Дмитра Менделєєва і його сон із періодичною таблицею хімічних елементів) багато людей хибно вважає, що справжній, а тим паче видатний, учений – це той, хто робить наукові відкриття "з голови". Він прогулюється по галявині, чи насолоджується ароматом квітів, чи дивиться, як смажиться яєчня, – і раптом йому на думку спадає геніальна ідея. Це звучить, звичайно, красиво, однак насправді все набагато складніше.

По-перше, хоч що б ми собі думали, а зробити відкриття нелегко, і такі фундаментальні наукові звершення, як, приміром, виявлення і дослідження будови ДНК, трапляються не щодня. По-друге, стати першовідкривачем, на жаль, дано не кожному вченому, що аж ніяк не свідчить про його некомпетентність. Просто не існує в природі стільки хімічних елементів, щоб їх "вистачило" кожному хіміку, немає стільки фізичних законів та закономірностей, щоб кожен фізик зміг сформулювати свій власний постулат, і є лише десять цифр, що певною мірою "зв'язує руки" математикам, а Земля не така уже й велика, і її флора та фауна не можуть задовольнити наукові "апетити" всіх біологів.

За останні два століття було відкрито і винайдено стільки, що, здавалося б, новим поколінням науковців уже немає про що мріяти. Але це лише на перший погляд, бо невгамовні ентузіасти науки продовжують дивувати нас новими здобутками. І хтозна – може, в найближчому майбутньому навіть найсміливіші ідеї фантастів стануть реальністю...

Віктор Миронець.