"Так книжка пише"

"Так книжка пише"

Таку відповідь на запитання "Чому?" хоча б раз чув кожен. Адже навіщо морочитися з поясненнями, коли про це вже хтось розумний давно написав. Набагато легше відмахнутися і перекласти пошуки відповідей на книги, у яких і справді можна прочитати про все чи майже все – від рецепта консервації овочів до детальної інформації щодо будови реактивного двигуна.

Відтоді, як наші далекі предки почали прикрашати стіни своїх печер першими примітивними малюнками, минуло багато тисяч років. Їм на зміну прийшли спочатку бірки – невеликі застругані з одного боку палички, на яких ставили зарубки, квіпуси – мотузки з вузликами, ідеограми – малюнки, що означають певні поняття, а згодом і власне писемність. Так само змінювалися і засоби письма: від кам'яних скрижалей, глиняних і воскових табличок, мідних пластин, папірусу, пергаменту, звичайних дерев'яних паличок, пташиного пір'я та чорнила до паперу, друкарських машин, кулькових ручок і, безумовно, комп'ютерів та принтерів.

З появою письма життя людей значно полегшилося, оскільки, як то кажуть, усе в голові не втримаєш, а так записав – і вже не забудеш. Потім, складаючи аркуш до аркуша, отримали книгу – найуніверсальніший засіб передання знань від покоління до покоління. Адже дискети, компакт-диски, "флешки" й усі інші сучасні електронні накопичувачі інформації мають схильність рано чи пізно ламатися та розмагнічуватися, часом навіть без сторонньої допомоги. Єдине ж, що загрожує книзі, звичайно, за умови бережного ставлення до неї, – це хіба що пожовтіння її сторінок. А раз так, то зрозуміло, чому навіть у наш час новітніх технологій вислів "Так книжка пише" не втрачає своєї актуальності.

Разом із тим потрібно визнати, що хоч би як нам хотілося, відповіді на абсолютно всі запитання не знайдемо в жодній, навіть "найрозумнішій" книзі, що однак не є приводом відмовитися від читання. Просто потрібно уважно аналізувати прочитане, зіставляти наведені факти з власними знаннями, робити висновки і, як наслідок, з-поміж великого об'єму інформації вирізняти необхідне. Іншими словами, бути насамперед вдумливими читачами. Зрештою, відповіді на одне і те саме запитання можуть бути різними, як, приміром, у математиці існує кілька варіантів розв'язання однієї задачі. Не забуваймо також і про те, що не завжди інформація, яка влаштовує одну людину, може прислужитися іншій.

Сьогодні завдяки досягненням науки і техніки ми можемо знайти і прочитати в електронному варіанті практично будь-яку книгу. Однак традиціоналісти або, як ще їх називають, ретрогради зауважують, що ні комп'ютерний монітор, ні екран букрідера, електронного планшета чи навіть мобільного телефону не можуть створити ту особливу атмосферу, яка огортає кожного з нас тоді, коли ми тримаємо в руках і читаємо справжню, "живу" книгу.

Проте, погодьтеся, все ж бувають ситуації, коли немає можливості взяти із собою улюблену книжку, щоб, коли випаде нагода, знову з головою поринути у вигаданий автором світ. А почитати ж іноді так хочеться. І саме у таких ситуаціях на допомогу приходить технічний прогрес.

Тож, напевно, не так важливо, яку книгу читаємо – електронну чи надруковану традиційним способом. Головне те, що ми це робимо, а книги й надалі дарують нам знання, слугуючи своєрідним містком з минулого у майбутнє.

Віктор МИРОНЕЦЬ