Усі ми прагнемо любові

Усі ми прагнемо любові

Без їжі людина може прожити близько 50 днів, без води – менше тижня. Цікаво, а скільки можна прожити без любові у серці – добу, дві, місяць чи рік? Скептики, напевно, скажуть: "Та хоч усе життя", і по-своєму будуть праві. Але що то буде за життя? Так, існування...

"Усі ми прагнемо любові", – співається у відомій пісні. Заперечувати ці слова марно. Адже світле почуття любові, червоною ниткою проходячи крізь наше земне життя, робить його приємним і неповторним, наповнює наснагою і змістом.

Саме любов у всі часи надихала митців на створення неперевершених художніх творів, шедеврів живопису, музики та архітектури. Згадаймо хоча б мальовничий Уманський дендрологічний парк "Софіївка" – весільний подарунок графа Станіслава Потоцького коханій дружині Софії Вітт-Потоцькій або візитну картку Індії Тадж Махал – мечеть-мавзолей, побудований імператором Шах-Джаханом у пам'ять про свою дружину Мумтаз-Махал.

А хто не знає відому фортепіанну п'єсу Бетховена "До Елізи", присвячену співачці Елізабет Рекель, яка часто називала себе Елізою, або прекрасних віршів про кохання Олександра Пушкіна, зокрема "Я помню чудное мгновенье...", яку геній російської літератури написав під впливом романтичного почуття до Анни Керн?

Подібних яскравих проявів любові безліч, і їх варто наслідувати. Але це зовсім не означає, що для засвідчення свого кохання обов'язково потрібно намалювати картину, написати поему чи побудувати палац. Треба просто по-справжньому любити, і серце саме підкаже, як діяти далі.

Немає універсальної формули любові. До одних вона приходить зненацька, інші плекають її у собі роками. Хтось хоче нарешті закохатися, а комусь "задарма тієї любові не треба". Словом, любов – різнобічна і має багато вимірів. Можливо, саме тому й досі ніхто з філософів, учених та звичайних людей так і не пояснив сутність цього прекрасного почуття.

І лише апостол Павло у своєму Першому посланні до коринф'ян сказав про любов найвлучніші слова: "Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любові, я був би немов мідь дзвінка або бубон гучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі таємниці й усе знання, і якби я мав віру, щоб гори переносити, але не мав любові, я був би ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та дав моє тіло на спалення, але не мав любові, я не мав би ніякої користі. Любов довготерпелива, любов лагідна, вона не заздрить, не чваниться, не надувається, не бешкетує, не шукає свого, не рветься до гніву, не задумує зла, не тішиться, коли хтось чинить кривду, але радіє правдою, все зносить, вірить, надіється. Любов ніколи не минає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання забудуться... Натомість залишаться віра, надія, любов – три істини, але найбільша з них – любов".

Давайте завжди пам'ятати ці мудрі та безсмертні у віках слова. А також даруймо свою чисту, світлу, щиру й непідробну любов іншим. І тоді світ неодмінно стане кращим, добрішим.

Віктор Миронець