Як у National Geographic

Як у National Geographic

Минулими вихідними донька у найкращих традиціях National Geographic провела масштабне дослідження природи в околицях нашого будинку і навіть висунула свою першу наукову гіпотезу. 

До цієї відповідальної місії готувалася ґрунтовно й довго – спакувала у свій саквояжик лупу, ручку, олівець, блокнот та ще багато інших «необхідних» речей. Також попередньо розграфила 15 клітинок в «Журналі досліджень», куди потім були ретельно записані усі результати спостережень.

Три години цікавої роботи на свіжому повітрі проминули непомітно. З діловитим виразом обличчя і лупою в руках моя невгамовна маленька дослідниця ходила від одного куща до іншого, уважно придивлялася до пожовклої трави (благо була сонячна погода без жодного натяку на сніг), обстежувала кору дерев та незвичні для зими розталі калюжі. При цьому вона щось говорила собі під ніс, час від часу по кілька секунд задумливо дивилася в одну точку (зазвичай на небі) і робила помітки на розграфленому аркуші.

В кінці дослідження, як належить справжньому науковцю, проаналізувала результати роботи і зробила висновок про те, що природа «особлива, цікава та корисна, а тому її потрібно берегти». Крім того, вона зауважила, що якби у неї був мікроскоп, то можна було б побачити мікроби і зібрати їх в одну банку, щоб потім показувати всім бажаючим, бо, за припущенням доньки, якщо зібрати в банці багато мікробів, то їх можна розгледіти навіть без мікроскопа.

Скоро доньці виповниться шість років, і з-поміж інших подарунків наша маленька дослідниця отримає замовлений нею справжній телескоп, оскільки коло її наукових інтересів не обмежується лише природознавством і поширюється ще й на космос та астрономію. А от з мікроскопом доведеться трохи почекати, однак він у неї обов’язково теж буде. Адже місія батьків полягає не лише в тому, щоб одягати, годувати і навчати дітей чеснотам та правилам поведінки в суспільстві. Ми зобов’язані також всіляко підтримувати їхню допитливість і допомагати пізнавати світ.

Віктор Миронець.