Чистота і порядок

Чистота і порядок

У нашої доньки існує неписане правило - після ігор вона обов’язково збирає усі свої іграшки. Але так, звичайно, було не завжди.

Розкидані по кімнаті, а то й по всій квартирі зайчики, ведмедики, кубики, ляльки, м’ячики і розібрані конструктори були нашим головним болем дуже довго. Прохання прибирати після себе не  викликали жодної реакції. Більше того, хитрі дитячі очі красномовно свідчили, що донька розуміє наші вимоги, а ще ніби промовляли: «Кажіть, що хочете, а я все одно робитиму по-своєму».

Якось, проігнорувавши прохання допомогти прибрати післяігровий гармидер, донька знову взялася ще з більшим ентузіазмом наводити безлад у кімнаті, і ми з дружиною пригрозили викинути усі розкидані іграшки. Коли і це не подіяло, спокійно зібрали розкидане у великий поліетиленовий пакет, демонстративно виконавши свою обіцянку. Звичайно, у контейнер для сміття потрапили лише поламані іграшки. Хороші і дорогі ми непомітно відібрали, але так, щоб вона не знала про це.

Емоційно непростий урок (а плач та вмовляння повернути викинуте тривали кілька годин) донька засвоїла на «відмінно», і тепер сама без нагадування знає, що награвшись досхочу, іграшки потрібно збирати, інакше на них чекатиме доля їхніх попередників.

Можливо, такий спосіб вирішення проблеми комусь може здається занадто радикальним, але, погодьтеся, іноді, як виняток, бувають ситуації, коли нам, батькам, потрібно проявляти наполегливість, категоричність і непохитність. Інакше вже не ми виховуватимемо своїх дітей, а вони нас.

Віктор Миронець.