Не варто боятися

Не варто боятися

Серед багатьох супутників нашого життя – радості, печалі, любові, невдач і перемог особливе місце займає також і страх. Хтось боїться темряви, води чи замкненого простору, однак найбільше це тривожне почуття заважає тоді, коли ми опиняємося у якійсь новій незрозумілій ситуації. Невідоме завжди лякає. А оскільки у житті повсякчас зустрічається щось нове, недосліджене і до кінця не пізнане, то у ньому постійно присутній і страх, який часто стає на заваді здійсненню наших мрій, планів та задумів.

Боятися можна багатьох речей, і у цьому немає нічого ганебного, хоча б тому, що страх – це важлива і невід’ємна складова інстинкту самозбереження. Тож якщо хтось стверджує, що абсолютно нічого і нікого не боїться, знайте – це не правда. Бояться всі, просто страхи у кожного свої. І саме з цієї причини засуджувати тих, хто чогось боїться, м’яко кажучи, неввічливо. Єдине, що є недопустимим, – страх перед невдачею, оскільки він не лише віддаляє перемогу, а й взагалі може зробити її неможливою.

Для прикладу наведу давню розмову зі своїм шкільним учителем, під час якої він обмовився, що після закінчення університету отримав запрошення навчатися в аспірантурі, однак відмовився, бо його приваблювала романтика учительської професії. А ще серце молодого випускника терзали страх і сумніви, оскільки він ніколи серйозно не замислювався над можливістю стати кимось більше, ніж просто вчителем. Як наслідок – понад 15 років сумлінної праці у звичайній школі невеликого райцентру, тоді як більш рішучі однокурсники успішно захистили кандидатські, а дехто і докторські дисертації, стали авторитетними фахівцями.

З часу тієї розмови пройшло немало років, і лише нещодавно я дізнався, що мій учитель прийняв нелегке рішення розпочати все з чистого аркуша – сьогодні він викладає у тому самому університеті, який свого часу закінчив. Більше того, він навіть пише кандидатську дисертацію, щоправда, не задля кар’єри (тут як не крути, втрачений час не повернеш), а більше для заспокоєння власної душі і здійснення юнацької мрії.

Подібних прикладів багато. Вони різні та по-своєму особливі, як зрештою й унікальна доля кожного з нас. Однак, незважаючи на це, вчать нас не боятися можливих невдач і сміливо крокувати по життю. Адже що таке невдача? Це – насамперед помилка. А майже всі помилки можна виправити, особливо коли вчасно їх помітити.

Життя не стоїть на місці, і щоб чогось у ньому досягти, потрібно весь час діяти, а значить, і ризикувати. Інакше взагалі не матимемо ніяких – ні хороших, ні поганих результатів. Не дарма ж мудрі люди зауважують, що іноді поразка може бути навіть кращою і набагато прийнятнішою, аніж цілковита бездіяльність. Адже хто нічого не робить, ніколи нічого не досягає.

Віктор Миронець.