Пізнати себе

Пізнати себе

Часто ми судимо про людей зверхньо і стереотипно. Самовпевнено думаємо, що бачимо очевидні речі, яких не помічають інші, знаємо більше за всіх і можемо розв’язати будь-яку проблему. У зв’язку з цим любимо повчати і «направляти на шлях істинний». Та як тільки потрапляємо у ситуацію, подібну до тієї, «елементарний і очевидний» вихід з якої нещодавно підказували знайомому, у розпачі розводимо руками.

Судити інших дуже легко, бо вважаємо, що з боку видніше. Але спробуймо уявити себе на місті того, кого критикуємо. Чи змогли б ми самі повестися гідно за тих чи інших обставин? Чесна відповідь очевидна – не завжди. Погодьтеся, у житті бувають моменти, коли нібито і знаємо, як потрібно поводитися та що робити, однак чомусь чинимо зовсім по-іншому. Або навпаки – думаємо, що наші знання та здібності скромні, але раптом відкриваємо в собі сили, про які навіть не підозрювали. Саме у такі моменти задумуємося і починаємо дивуватися, як погано знаємо себе, не говорячи вже про інших людей.

На жаль, єдиного, стовідсотково дієвого способу пізнати свою суть не існує. Кожен мусить зробити це без сторонньої підказки. Головне – не боятися зазирнути у власну душу і чесно зізнатися собі в усіх своїх чеснотах та вадах. І не просто зізнатися. Важливо їх усвідомити і спробувати негативні риси виправити, а позитивні – вдосконалити.

Віктор Миронець.

Фото: Rebeca Cygnus

(http://www.rebecacygnus.com/)