Приклад для наслідування
Вчора у доньки була генеральна репетиція перед гала-концертом, який відбудеться уже найближчої
суботи. Не знаю, як інші батьки, а особисто я найбільше люблю саме цей момент.
Більше того, десь в глибині душі припускаю, що, можливо, передконцертні
приготування і метушня, пов’язана з ними, викликають у мене навіть сильніші почуття,
ніж власне сам концерт (хоча ті, хто хоча б раз бачив виступи танцювального
ансамблю «Веселад», знає, що вони завжди грандіозні). Чому так? Думаю, головна
причина у почутті єдності дітей та їхній любові до спільної справи. Забули
резинки чи шпильки для волосся – не біда. Просто підійдіть до когось (навіть з
іншої групи) і вам обов’язково спробують допомогти. Причому батькам можна
взагалі не робити зайвих рухів, бо юні артисти чудово вирішують подібні питання
між собою без нашої участі.
Зокрема, бачив на
власні очі, як дві дівчинки із старшої групи підійшли до своєї молодшої колеги,
котра схлипувала у мами на руках, аби допомогти заспокоїти малечу. Як
виявилось, мама дівчинки забула взяти балетки, а їм скоро час виходити на
сцену. Старші дівчата швидко метнулись по залу, і через якихось десять хвилин
принесли танцювальне взуття. Де вони його взяли – загадка. Однак, припускаю, що
попросили у того, хто уже відбув репетицію.
Такі-от чудові
наші діти. І нам, безперечно, є чому у них навчатися.
Віктор Миронець.
Комментариев нет:
Отправить комментарий